Викидання побутової техніки на смітник

Рано чи пізно перед кожним із нас постає таке питання. Ті, кому на все начхати, без докорів сумління викидають побутову та комп’ютерну техніку на смітник. Місцеві бомжі за якусь годину-другу розтягують це «добро» по своїх ничках. Те, що можна здати, здають на пункти прийому металобрухту, а техніку, яку ніде не приймають, залишають просто неба. За словами директора КП «Спецкомунтранс» Сергія Гжебовського, рештки такого непотребу опиняються на міському сміттєзвалищі.

Хоча мої працівники й не мали б возити цей брухт, але ж якби вони його не підбирали, то місто вже би давно перетворилося на звалище, констатує Сергій Миколайович.

Поки що не бачать вирішення цього питання й керівники комунальних підприємств. Зокрема, директор КП «Добробут» Андрій Віннічук зазначає, що на території його підприємства розміщено лише пункт прийому небезпечних відходів, тобто батарейок. А щодо побутової та комп’ютерної техніки, то, як правило, безхатченки дають цьому раду, здаючи як брухт на пункти прийому.

Та наскільки безпритульні обізнані в питанні утилізації, чи розуміють вони всю небезпеку, котру можуть містити такі відходи? Адже, крім цінних компонентів, як от золото чи срібло, й кольорових і чорних металів, у техніці містяться й шкідливі речовини, до прикладу, ртуть, свинець і полімери. Їхнє накопичення в навколишньому середовищі дуже швидко може призвести до екологічної катастрофи. Тому покладатись на свідомість бомжів, напевно, не варто.